Адреса:
м. Харків, 61058, абонентська скринька 9134

Телефон:
+38(050)237-82-28
+38(097)969-80-08

E-mail:
online@luckyfox.com.ua

Графік роботи:
З 9.00 до 18.00

Замовити дзвінок

Головна

Блог

Алергія у домашніх тварин: як розпізнати та допомогти улюбленцю

20 лютого, 2026

гігієна та догляд

MDR1 мутація: що потрібно знати власникам коллі, шелті та споріднених порід

Серед усіх питань, які ставлять власники собак під час вибору антипаразитарного засобу, є одне, що вимагає особливої уваги. Це питання про так звані MDR1-чутливі породи - собак з генетичною особливістю, яка робить для них смертельно небезпечними деякі ліки, абсолютно безпечні для інших тварин.

Якщо у вас коллі, шелті, бордер-коллі, австралійська вівчарка, бобтейл або споріднена порода - ця стаття для вас. Інформація, яку ви тут знайдете, може врятувати життя вашому улюбленцю.

#1.

Що таке MDR1 і чому це важливо

MDR1 - це абревіатура від Multi-Drug Resistance 1, ген множинної лікарської стійкості. Цей ген кодує білок P-глікопротеїн, який виконує критично важливу функцію: він працює як насос, що викачує потенційно небезпечні речовини з клітин головного мозку назад у кров.

Уявіть гематоенцефалічний бар'єр як охорону на вході до мозку. P-глікопротеїн - це один із охоронців, який стежить, щоб всередину не потрапило нічого зайвого. Він розпізнає певні молекули і активно виштовхує їх назовні.

У собак з мутацією гена MDR1 цей охоронець не працює належним чином. Білок P-глікопротеїн або не синтезується взагалі, або функціонує неправильно. Результат - речовини, які у здорових собак не потрапляють у мозок, у MDR1-чутливих тварин безперешкодно проникають у центральну нервову систему і накопичуються там до токсичних концентрацій

#2.

Які породи під загрозою

Мутація MDR1 виникла у однієї собаки-засновника породи коллі приблизно 150 років тому і згодом поширилася на споріднені породи. Сьогодні до групи ризику належать:

Коллі (довгошерстий та гладкошерстий) - найвища частота мутації, до 70% популяції є носіями або мають мутацію в обох копіях гена. Шелті, або шетландська вівчарка - приблизно 15% популяції. Австралійська вівчарка - близько 50% носіїв. Бордер-коллі - 1-2%, але ризик існує. Англійська вівчарка (бобтейл) - невідомий точний відсоток, але порода в групі ризику. Біла швейцарська вівчарка, староанглійська вівчарка, міксові собаки з домішкою будь-якої з цих порід.

Важливо розуміти: навіть якщо ваша собака виглядає як чистокровний лабрадор чи німецька вівчарка, але в її родоводі є предки з групи ризику - перевірка на MDR1 не буде зайвою. Метисові собаки з візуально непомітною домішкою коллі чи австралійської вівчарки теж можуть нести мутацію.

Список речовин, чутливих до MDR1-мутації, включає кілька груп ліків. Серед антипаразитарних
засобів найбільше занепокоєння викликають два:

Івермектин - протипаразитарний препарат широкого спектру дії, що використовується для лікування та профілактики багатьох інвазій. У звичайних собак він безпечний навіть у високих дозах. У MDR1- чутливих собак може викликати важку нейротоксичність - від атаксії та сліпоти до коми і смерті.

Важливий нюанс: токсичність залежить від дози. Низькі профілактичні дози івермектину, що використовуються для профілактики серцевого черв'яка, зазвичай безпечні навіть для MDR1-собак. Але терапевтичні дози, необхідні для лікування коросту чи демодекозу, можуть бути фатальними.

Селамектин - споріднена речовина, що входить до складу деяких крапель на холку. Хоча він вважається безпечнішим за івермектин, для MDR1-собак існує підвищений ризик побічних ефектів.

Серед інших препаратів, що потребують обережності: моксидектин, дорамектин, лоперамід (протидіарейний засіб), деякі протипухлинні препарати, деякі антибіотики та серцеві глікозиди.

Які препарати небезпечні

#3.

Якщо MDR1-чутлива собака отримала небезпечний препарат, симптоми зазвичай з'являються протягом кількох годин або днів. На що звертати увагу:

Легка інтоксикація проявляється розширенням зіниць, надмірним слиновиділенням, порушенням координації рухів - собака хитається, не може втримати рівновагу. Може з'явитися тремор, м'язова слабкість, пригнічений стан.

Середня тяжкість характеризується посиленням усіх симптомів плюс блювотою, діареєю, уповільненим серцебиттям. Собака може втратити здатність стояти, з'являється виражена дезорієнтація.

Тяжка інтоксикація - судоми, втрата свідомості, кома, порушення дихання. Без інтенсивної терапії - летальний кінець.

При найменшій підозрі на інтоксикацію івермектином у собаки з групи ризику - негайно до ветеринара. Специфічного антидоту не існує, лікування підтримуюче, і чим раніше воно почнеться - тим вищі шанси на одужання.

Симптоми інтоксикації

#4.

Єдиний надійний спосіб - генетичне тестування. Воно доступне в Україні через кілька лабораторій, зокрема тих, що співпрацюють із закордонними генетичними центрами. Процедура проста: мазок із ротової порожнини відправляється в лабораторію, результат готовий через кілька тижнів.

Результат тестування може бути трьох видів. Normal/Normal означає, що собака не має мутації і може безпечно отримувати будь-які препарати. Mutant/Normal - собака є носієм, має одну копію мутантного гена. Такі тварини можуть мати підвищену чутливість до деяких препаратів, але зазвичай переносять стандартні дози без проблем. Проте краще уникати препаратів з групи ризику. Mutant/Mutant - обидві копії гена мутантні, собака високочутлива, івермектин та споріднені
речовини категорично протипоказані.

Якщо тестування недоступне або ви не впевнені в породному походженні собаки - найбезпечніша стратегія уникати препаратів з групи ризику взагалі.

Як дізнатися, чи є у вашої собаки мутація

#5.

Хороша новина: сучасна ветеринарна фармакологія пропонує достатньо альтернатив, щоб забезпечити MDR1-чутливим собакам повноцінний захист від паразитів.

Для захисту від бліх абсолютно безпечний імідаклоприд - діюча речовина крапель UNICUM Premium. Він не взаємодіє з P-глікопротеїном і не проникає в центральну нервову систему.

Для захисту від іксодових кліщів безпечний фіпроніл - основа крапель Гарант Форте. Цей препарат працює в шкірі та сальних залозах, практично не потрапляючи в системний кровотік, і тим більше в мозок.

Особливо цікавим рішенням для власників MDR1-чутливих порід стала новинка IXOFEN - краплі, що поєднують імідаклоприд та перметрин. Ця комбінація забезпечує захист одночасно від бліх та іксодових кліщів, при цьому жодна з діючих речовин не входить до списку небезпечних для MDR1- собак. Додаткова перевага - репелентний ефект: препарат не просто вбиває паразитів, а відлякує їх ще до укусу. Це особливо важливо для профілактики трансмісивних захворювань, таких як піроплазмоз.

Важливе застереження щодо IXOFEN: він містить перметрин, який смертельно небезпечний для котів. Якщо у вас живуть і собака, і кіт - тримайте їх окремо до повного висихання препарату на собаці.

Для дегельмінтизації безпечні празиквантел та пірантел - діючі речовини антигельмінтиків Мілмакс та Празімакс. Вони діють у кишечнику, не потрапляючи в системний кровотік у значних кількостях.

Безпечні альтернативи: що можна використовувати

#6.

Власникам собак з MDR1-мутацією потрібно знати список препаратів, яких слід уникати:

Краплі UNICUM Complex містять івермектин - категорично протипоказані. Гарант Форте COMPLEX також містить івермектин - заборонені. Краплі UNICUM Селфаст на основі селамектину - потенційно небезпечні, краще уникати. Будь-які препарати з івермектином, дорамектином, моксидектином у складі.

При відвідуванні ветеринарної клініки обов'язково попереджайте лікаря про породу та потенційну MDR1-чутливість вашої собаки. Це стосується не тільки протипаразитарних обробок, а й будь-яких призначень - деякі знеболювальні, протиблювотні та інші препарати теж метаболізуються за участю P-глікопротеїну.

Що категорично заборонено

#7.

Якщо у вас собака з групи ризику, дотримуйтесь кількох простих правил. По-перше, зробіть генетичний тест - це інвестиція в безпеку улюбленця на все життя. По-друге, завжди читайте склад препаратів перед застосуванням і уникайте тих, що містять небезпечні речовини. По-третє, інформуйте всіх, хто доглядає за вашою собакою - грумерів, пет-сітерів, родичів - про цю особливість. По-четверте, носіть з собою інформаційну картку з даними про породу та MDR1-статус на випадок екстреної ветеринарної допомоги.

Мутація MDR1 - не прокляття і не вирок. Це просто особливість, про яку потрібно знати і враховувати. При правильному підході ваш коллі, шелті чи австралійська вівчарка проживе довге, здорове і щасливе життя, захищене від паразитів не менш надійно, ніж будь-яка інша собака.